Якість меляси для виробництва спирту
Мелясою називають останній маточний розчин – відтік, який отримують при відокремленні кристалів сахарози на центрифугах. У мелясі міститься цукри, які виділяти методом кристалізації нерентабельно, але ці цукри знайшли своє призначення в виробництві спирту та біоетанолу.
Меляса – це концентрований розчин різних мінеральних і органічних речовин, частина яких знаходиться в колоїдному стані. Густина меляси 1,35…1,40. Відповідно якісних та фізико-хімічних показників розрізняють нормальну та дефектну меляси.
Технологічна якість бурякової меляси залежить переважно від тривалості та умов зберігання цукрових буряків. Меляса, отримана з довго зберіганого цукрового буряка, має знижені якісні показники і при переробці на спиртових заводах дає зменшений вихід спирту та хлібопекарських дріжджів, що робить її дефектною.
Дефектна меляса, на відміну від нормальної, погано зброджується, залишає великий відсоток незбродженого цукру, дає понижений вихід спирту і дріжджів. Причиною поганої зброджуваності дефектної меляси є несприятливий для життєдіяльності дріжджів хімічний склад меляси, що містить шкідливі домішки, які пригнічують життєдіяльність дріжджів, і вплив бактеріальної інфекції .
Дефектна меляса, отримана на цукровому заводі в другій половині періоду виробництва цукру (січень — березень), відмінно від нормальної, яка отримується в першій половині виробничого сезону (вересень — грудень), повільно бродить, і при її переробці залишається багато небродженого цукру. Причиною поганої динаміки бродіння є несприятливий для дріжджів хімічний склад меляси або біологічні зміни, що відбуваються в ній під впливом бактеріальної інфекції, або обидва фактори разом.
Умови зберігання цукрового буряку на цукрових заводах.
При переробці буряків на цукрових заводах в січні — березні отримують мелясу з меншим вмістом сухих речовин, високою кольоровістю, великою кількістю водорозчинних колоїдів, солей кальцію та сульфітної кислоти, підвищеною кількістю інвертного цукру і рафінози, а також органічних летких кислот, зокрема мурашинової та пропіонової кислот. Ці меляси мають сильну інфекцію та зазвичай мають кислу реакцію.
Особливості дефектної меляси в порівнянні з нормальною:
-
- Вміст сухих речовин: дефектна меляса має менший вміст сухих речовин порівняно з нормальною мелясою.
- Кольоровість: дефектна меляса має вищу кольоровість, що свідчить про наявність більшої кількості пігментів.
- Вміст водорозчинних колоїдів: дефектна меляса містить більшу кількість водорозчинних колоїдів.
- Вміст солей кальцію і сірчаної кислоти: дефектна меляса має вищий вміст цих речовин, що може негативно впливати на якість продукту, отриманого з меляси.
- Кількість інвертного цукру і рафінози: дефектна меляса містить більшу кількість цих речовин, що може впливати на процес бродіння та якість отриманих продуктів.
- Кислотність: дефектна меляса має кислу реакцію, що може свідчити про наявність бактеріальної інфекції.
- Вміст азоту: дефектна меляса має менший вміст азоту порівняно з нормальною мелясою.
- Вміст розчинних фосфорних сполук: дефектна меляса містить меншу кількість розчинних фосфорних сполук порівняно з мелясою, виробленою в інший період.
Ці показники дозволяють встановити технологічні переваги меляси і визначити її якість. Дефектна меляса, яка не задовольняє ці показники, може мати негативний вплив на процеси переробки і якість отриманих продуктів.
Дефектна меляса, отримана з довго зберіганих буряків або під впливом бактеріальної інфекції, має знижені якісні показники і негативно впливає на процеси переробки. Показники дефектності меляси, такі як вміст сухих речовин, кольоровість, вміст колоїдів та солей, кількість інвертного цукру та кислотність, можуть бути використані для оцінки технологічних переваг меляси і покращення якості отриманих продуктів.
